Йому було б ще тільки двадцять

Веселих, радісних, юнацьких літ.

Йому було б ще жити і кохати,

Але вже охолов його життєвий слід...

Його немає зараз поміж нами,

Його життя погасло в одну мить,

Та біль нестерпний є в душі у мами,

Лиш материнське серденько болить...

Воно боліти буде без зупину,

Нема того, для кого б сад зазеленів,

Нема, бо син віддав життя за Україну,

Щоб синьо-жовтий прапор майорів!

Для нашого народу - це велика втрата,

Це плач і сльози, сум і крик душі,

Коли вбивають сина, друга, брата, -

Тоді, навік змовкають солов'ї...

Таких героїв є у нас багато,

Що мужньо й героїчно полягли,

Вони пішли країну захищати,

Бо її ворогу віддати не змогли!..

Нехай всі покоління пам'ятають,

Чому так рано обірвався їх життєвий шлях,

Для нас - вони живі. – Герої не вмирають!

І вічно житимуть у наших душах і серцях!

Смерть ворогам! Героям слава! –

Нового значення набули ці слова,

Бо лиш тоді є справжньою держава –

Допоки пам'ять про героїв є жива!