Одного разу на зорі,

Всі вороги наші повстали,

І посходились на горі,

З ким воюватимуть – не знали

Та в українця-козака,

Була своя міцна рука.

Він не хотів порожню славу,

Він захищати йшов державу.

Свободу й волю боронити,

Щоб в Україні вільно жити.

За волю і свободу йду,

Не знаю я, чи пропаду.

Боротись буду до загину,

За рідну Неньку-Україну,

За правду й волю козака!

Не підведи ж мене рука!

Та погибать мені не гоже.

Допоможи мені, мій Боже.

Якби ми, браття, вчора, нині

Любов віддали Україні,

То нам не було би ціни,

Не було б горя і війни!

А була б в нас одна-єдина,

Соборна, вільна Україна!