Життя Музики Євгенії з Малих Мокрян склалося так ніби це драматичний фільм, а не справжня бувальщина. І важко повірити в те, що ця жінка пережила, повірити у все, що жоден з нас ніколи б не хотів пережити.

    Це було холодного, осіннього дня 1942 року. Тоді малій Євгенії було всього Її сім’ю вивозили на Сибір. Цей час був особливо важким, бо мала Євгенія була дуже хвора. Всю сім’ю привезли на пункт відправлення у Борислав. Пробули там п’ять днів. Там мала дівчинка ще більше заслабла. На другий день їх прийшла провідати батькова сестра – тітка Євгенії. Батько попросив її, забрати хвору дитину додому, бо відчував, що до Сибіру його хвора донька не доїде. Матері Євгенії було дуже важко віддавати дочку, але розуміючи всі обставини, віддала з надією, що хоча б вона залишиться жива.

    Тітка дала вартовим горілки, щоб ті їй дозволили побачитися з братом, взяла дівчинку за руку і щоб не викликати підозри у вартових ідучи казала: «Бач яка, тебе  треба тут було, дядька вона хотіла побачити». Тітка швидко положила дитину на воза, приложила в’язанкою сіна і чимдуж помчали звідти.

    Невдовзі була перекличка, енкаведисти зрозуміли, що дочка Слоцького Івана зникла. Батька Євгенії почали допитувати, сильно били по голові, але батько нічого не сказав. Варта зрозумівши, що дитину забрала сестра Івана, почали наздоганяти воза з дитиною. Тим часом віз з Євгенією мчав, а за ними ще довго лунали постріли.

    Так Євгенія жила в тітки до 16 років, їй дали своє прізвище. Своєї матері Євгенія вже більше не побачила. Мати померла у холоднім Сибірі, з голоду, а батько повернувся на Україну і помер тут…