У природі різне буває… Буває від вітру ламаються дерева, зриваються дахи з будинків, бувають проблеми з електроенергетикою, але падіння дерев'яних  хрестів зустрічається все рідше. Саме таке лихо сталося  у нас.

     Сталося це 6 липня (напередодні свята Різдва Івана Хрестителя), коли люди збиралися на вечірню службу. Здається нічого не передбачало лиха – погода була трішки хмарна і вітряна, але все змінилося майже миттєво. Почався дуже сильний вітер і почав падати дуже сильний дощ. Від вітру дерева гнулися майже до землі, з дахів безупинно текла гігантська маса води. До храму люди забігали мокрі бо навіть не підозрювали , що падатиме дощ, але до кінця вечірньої служби всі висохли. Служба от-от мала початись, всі сиділи і розмовляли про все , що відбувається надворі,  а декілька людей споглядали за усім з вікна. Бачили як вітер не переставав гнути дерева і не переставав падати дощ , але тут вони побачили як почав трястися хрест. Не минуло  і 2 хвилин як хрест лежав вже на землі.

       Нікого не чекаючи о. Іван почав служити вечірню службу. Служба проходила добре, але було чути як вітер шумить на дворі і дощ б’є по даху. Коли служба закінчилась люди вийшли на двір церкви і дивились на наслідки лиха. Хрест лежав на землі… Дяка Богу , що лежав він цілий неушкоджений бо ззаду хреста росла маленька сосна яка легенько спустила його на землю. Два паламарі і о. Іван спробували поставити хрест на місце, але виявилось , що всередині хрест до половини гнилий і ставити його на місце було б марно. На час хрест поставили біля церкви.

      На наступний день  після служби, на проповіді о. Іван не міг не згадати впалого хреста. Говорив про те, що потрібно реставрувати старий хрест або ставити новий. Церковна громада вирішила , що краще реставрувати старий. Цим вирішив зайнятися заступник церковного старости Балабух Іван.

       Кілька днів по цьому пан Іван, взявши собі в допомогу Мидлака Івана, прийшов на місце лиха і взявся до роботи. Спочатку вирішили обрізати хрест і закопати його знову, але коли почали обрізувати гнилу деревину то виявилось, що ставити вже нема що бо хрест був маленьким .

        Трошки подумавши пан Іван вирішив поїхати в Рудки і купити деякі деталі. В Рудках він купив чотири однакових кутника. Зваривши їх зваркою і зробивши з них так звану «коробку» для хреста пан Іван привіз його до церкви, але так як вже був вечір то ставити вже було пізно , тому тимчасово цю «коробку» замкнули у дзвіниці.

          На наступний день біля хреста зібралося вже більше чоловік, серед них був і сам староста церкви – Рокицький  Василь і новообраний церковний паламар Мидлак Іван. Чоловіки ставши як один зробили все за короткий відлік часу і оббили металеву коробку дерев'яними  дошками, але цього разу щоб не затікала вода, кожну дірочку заліпили рідким силіконом. Не довго думаючи купили помаранчеву фарбу і помалювали поставлений хрест. І якщо зараз підійти до хреста то різниці майже не видно, хіба що він став меншим приблизно на 10-20 сантиметрів.