00:04
Рекордсмени-збиткарі, або Андрія 2013

З давніх-давен у нашому селі у ніч на 13 грудня, а саме у ніч на свято Андрія Первозваного є традиція робити збитки односельчанам. В давні часи збитки були дещо дрібніші ніж у сучасних Мокрянах. Але і земля на місці не стоїть, тому колишні збитки замінили сучасними. Колись наприклад молодь більше займалась вечорницями а не збитками. А зараз про вечорниці можуть згадати тільки діти у шкільних виставах. Сучасна молодь дбає тільки про збитки.

Колись наприклад мололь обсипла вікна односельчан попелом, але зараз молодь малює їх фарбою яку потім дуже тяжко віддерти. Кожного року не може обійтися без того, щоб не витягнути чийсь віз на зупинку у центрі села, але цей рік напевно побив всі рекорди колишніх збитків.

Найперше хочеться згадати, що цього року збитки робилися не одну ніч (з 12 на 13 грудня), а дві ночі(ще одну з 13 на 14 грудня), тож кожен день хочеться згадати окремо.

Перший деньПочалося все приблизно о 20:00(так як хотіли збити всіх з пантелику і почати тоді, коли всі найменше сподівалися). Спершу хотіли просто пройтись вулицями і розвідати ситуацію, але за одне «позичили» пару маленьких брам. «Позичивши» пару брам, вирішили вийти на головну дорогу, але серед усіх брам які ми застали на дорозі була лише у Бундзила Івана, тож вирішили і її «позичити», але господар ще не спав і встиг нас спіймати, тому браму ми змушені були віддати. Наступною витівкою стало переведення бика Депи Ігора з стайні до конюшні Серафим Оксани.

А почали ми цю витівку з того, що збили з пантелику самого господаря. Він сидів у Дмитраша Петра у хаті, тож ми вирішили цим скористатися. Ми залишили пару хлопців, щоб відволікали господаря від дому, а самі пішли відв’язувати бики з стайні. Якщо чесно перевести його було дуже і дуже тяжко. Навіть траплялося, що бик перебіг через річку і бігав по городах, але все таки ми його змогли спіймати і завести до самої конюшні. АлеНадовго хлопці затримати господаря не змогли, і через пару хвилин він вже був на місці події, але нас вже навіть близько не було. Після цього ми поділилися на дві групи.

            Одна з груп вирішала відпочити, а друга далі пішла на подвиги. Вирушила ця група на Великі Мокряни. Вирішили витягнути воза Бервецького Івана, але ситуація була нелегка. Віз стояв перед самою брамою. Але ця брама закрита на замок. Недовго думаючи хлопці підвалили браму великою трубою верх і таким чином брама знялась із завісів. Віз не те, що їхав, він просто мчався дорогою. Не було ще 22:00, а віз вже стояв на даху зупинки.

            Наступною вирішили підкорити віз Балабуха Дмитра. Прийшли на подвір’я і побачили таку ситуацію. Віз стояв не замкнутий, але він був з одного боку біля огорожі, а з іншого боку і спереду стояли два автомобілі які блокували виїзд воза. Але і ту хлопці знайшли вихід. Будучи там близько восьми чоловік, хлопці легенько пересунули передній автомобіль і таким чином віз став вільним, і він без проблем виїхав, але ми побачили , що у хаті засвітилося, тому вирішили перестрахуватися і поставити віз тимчасово на стадіоні.

            Далі почали шукати наступну жертву і вирішили йти до Мидлака Михайла також по віз. Спершу нічого не вийшло, бо наробили великого шуму і єдине що нам вдалося – це відкрити дві дерев’яні брами які просто вели нас до воза. Але ми так просто не здалисяЧерез 3 години ми прийшли і просто штурмом вивезли віз із подвір’я менше ніж за 20 секунд. Але і цього разу вирішили перестрахуватися і поставити віз на стадіоні біля воза Балабуха Дмитра.

            І знову пішли шукати жертву.  І цією жертвою за планом мав бути Балабух Михайло і його віз. І ось ми вже на подвір’ї, і ось вже відкрили браму, і ось вже веземо, і ось вже біля зупинки, і ось вже виставляємо на дах, але

Господар не спитьПан Михайло прибіг з ліхтариком і почав бігати за нами, але віком йому з нами не порівнятися, тому ми з легкістю втекли.

Приближувалася 2 година ночіЯсно світив місяцьПросто як в пісні «Ніч яка місячна». Ми після втечі повернулися на зупинку і саме тут з’єдналися з іншою групою.

Вирішили, що спочатку витягнемо всі вози на зупинку. Не минуло і 30 хвилин, а 3 вози вже стояли на даху зупинки. І тут ми зрозуміли. Що чогось тут все таки бракує. І тут вже почалось

Спершу ми притягнули на зупинку причіп від трактора Іванського Петра, потім позичили гойдалку Балабуха Дмитра і поставили на причіп. Після цього пішли до Іванського Ігора і взяли в нього зимові сани і також виставили на причіп, але там вони не пасували тому виставили на зупинку, на вози. Але і на цьому все не скінчилося. Притягнули від Іванського Петра старий, непотрібний, дерев’яний туалет і туди його. на вози. Але туалет просто так виглядав би дуже бідно, тому ми «позичили» собачку у Кравця Андрія і притягнули на зупинку. Переодягли у труси і жіночу хустину і посадили на почесне місце – у туалет. Потім постягали з усього села солому і простелили весь причіп. Краса скажу вам була не вимовна. А завершити збитки першого дня вирішили тим, що простелили соломою стежки від кавалерів і до княгинь. На цьому перший день було закінчено

 

Другий день……Другий день відрізнявся від першого тим, що приблизно о 18:00 на зупинці села розпочався Євромайдан. Як це було? Після першого дня господарі вирішили не розтягувати  ще вози і все інше, бо знали, що як не як, а знову можуть все забрати. Тому хлопці без проблем змогли з усіх цих сільськогосподарських знарядь зробити справжній Євромайдан. Спершу на причепі Іванського Петра написали з кожного боку, написи з Євромайдану, наприклад: «Азіров ти следуещий», «Україна в Європу, Януковича в». На санях Іванського Ігора було великими буквами написано «ЄС», а на туалеті Іванського Петра був напис: «Кабінет Міністрів», але міністра який був там минулої ночі вже не було, бо господарі вирішили забрати його додому, та й ми вирішили більше не мучити собаку. Але найголовнішим на майдані стало опудало Януковича яке було повішане на гойдалці. Опудало символізувало нашого президента якого народ повісив за гріхи проти народу.


            Розпаливши вогнище, вирішили трішки посидіти на майдані.


Довгий час посидівши вирішили, що цим усім збитки не закінчаться. Тому в першу чергу вирішили ще відвідати пару господарів. Спочатку відвідали,  Іванського Петра, "позичили" корову із стайні і разом із тижневим телятком відвели до Мидлак Галини.Після цієї витівки, відвідали ми,як це не дивно, знову Іванського, але на цей раз старого господаря – Іванського Тараса. Віз ми вивезли просто неймовірно швидко і тихо. І повезли її на зупинку,але пусту везти не хотіли, тому по дорозі потягнули пару брам. Притягнувши, на наше здивування ми помітили, що на зупинці ще одні сани, а були вони Іванського Мар’яна. А віз вирішили поки-що сховати на городі у Іванського Петра. А прихід господаря нас ніяк не здивував, бо прийшов він дуже швидко. Через 15 хвилин він знайшов таки віз, ми вирішили вже не відбирати, і на наше величезне здивування ми побачили як дядько Тарас сам (!) тягнув свій віз під гору, а вже скоро помітили, що завіз додому. Але ми у цей час вирішили відімстити господарю який не дав нам в попередній день витягнути його віз на зупинку – Балабуху Михайлу. Довго не чекаючи пішли до нього і забрали його віз. Не було це легко так як довелося знімати одну з великих брам. Але нам це вдалося і ми витягнули віз до зупинки, а невдовзі вже і на саму зупинку. Потім вирішили, що Євромайдану бракує охорони тому вирішили взяти ще одного собаку затягти на зупинку. Це була собака – Кравця Петра і взяли ми не просто собаку, а й разом з будою. Після цього вирішили знову піти штурмом на віз Іванського Тараса. Знову «позичили», знову тягнемо, але помітили, що нас переслідує молодший господар – Іванський Іван. Змушені були лишити віз і втекти на наш Євромайдан. АлеДумаєте, що це все???

А ніБик Депи Ігора так просто від нас не відкупився. Ще до того як ми штурмували віз Іванського Тараса, хлопці встигли перевести цього самого бика від господаря до Іванського Зеновія. І на цьому збитки закінчились.

 

Євромайдан  зранку розігнав Мокрянський «Беркут», а точніше  - господарі всього того приладдя. А, що сталося з опудалом спитаєте ви?

Його зранку спалили  на тому самому вогні, і залишився від Януковича тільки…………черевик. Таким чином закінчилися Андрія 2013 у Мокрянах.


 

P.S. –  Кожну витівку робили окрема група людей яку ми вирішили не називати.

Навіть не ми, а традиція не дозволяє. Не ми це свято придумали не нам його і закінчувати...

Переглядів: 913 | Додав: ANONIM | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 1
1 Mary15  
Браво) От горджуся вами групи села Мокряни))

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]