Вже не перший рік наша футбольна команда «Відродження» займає призові місця у районному футболі. Кожного року доводить, що життя в селі існує і ще як існує, не кожне село в районі може похвалитися таким рівнем футболу у селі. І при цьому у команді грають тільки гравці з Малих і Великих Мокрян. Так, не кожного року все у команді складається так як хочеться, буває гравці сваряться між собою і ми не завершуємо сезон до кінця, а буває, що взагалі наша команда не заявляться в чемпіонат. Але ми вирішили зачепити інші болючі для команди проблеми, а саме – фінансування і байдужість наших односельчан…

Спершу погородимо про фінансування… Минув вже не один рік від того часу, як в нашої футбольної команди дійсно було хороше фінансування. Фінансування в особі Стадника Романа, адже саме він доклав багато зусиль для того щоб футбол в селі продовжувався. У цей час в селі не було однієї команди, їх було дві – доросла команда і юнаки. Здавалось, що у цей час сильнішої команди в нашому районі не було, так як за нас грали не тільки наші односельчани, а й легіонери з інших районів. За кошти спонсора було куплено два комплекти форми, сітки на ворота, м’ячі. Здавалось, що для щастя більше вже і не треба, адже майже всі нагороди діставались нам… Але… Щастя тривало не довго, адже тримати на собі команду це недуже так і вигідно – оплата суддів, всі виїзди і платня легіонерам. Тому на другий сезон ми залишились без спонсора… Настали скрутні часи… Двічі наша команда не дограла сезон до кінця…

      Але все ж після цих двох сезонів наша команда зуміла стати на ноги і  у 2014 році наша команда взяла перше місце серед команд другої ліги. Але… Ця перемога фінансувалася з кишені гравців, і тільки у середині сезону нам допомогли – агрофірма «Сільський Двір» , яка має у нас орендовані поля (1000 грн.) і Народний депутат з нашого округу – Ярослав Дубневич (2000 грн.), також невеликою сумою (200 грн.) допоміг наш сільський магазин, але цих грошей вистачило тільки до кінця сезону, адже замовлення маршрутки на виїзд коштував в той час – 300 грн. Тобто цих 3000 гривень нам би вистачило на 10 виїздів, але ж вдома нам потрібно оплачувати суддів, для гравців потрібно купляти воду, на Федерації потрібно оплачувати штрафи за порушення правил, а це все також б’є по гаманцю немалими сумами, а про легіонерів взагалі мови не було, так як заявка одного коштує – 500 гривень, тому довелось підтягувати молодь із села. Але все ж завдяки цим 3000 і деякій сумі з кишені гравців нам таки вдалося неабияк дограти сезон до кінця.

      І ось настав 2015 рік… І знову настав новий футбольний сезон. І в цьому сезоні ми також розраховуємо на призові місця... Але… Знову заявка, виїзди, оплата суддів і знову ніякої допомоги з фінансуванням, знову усі витрати припадають на кишені гравців. А допомога, ой як потрібна... Тільки на одну заявку на чемпіонат і кубок Незалежності з кишень наших гравців пішла – 1000 грн. Через подорожчання долара зросли ціни на пальне і тепер виїзд коштує 400-500 грн., а рішення нашої Федерації Футболу нас дуже здивувало, адже в Кубку Незалежності в стадії 1/8, 1/4, 1/2 фіналу переможець визначався тільки з одного матчу, а рішення здивувало нас таке – команди повинні оплачувати суддів порівну, тобто якщо ми їдемо на виїзд це нам коштує 400-500 грн. а ще плюс 150 гривень суддям, так як тепер вони беруть 330 гривень, тобто за один виїзд у Кубку ми витрачаємо 550-650 грн., і у двох стадіях Кубка у 1/8 і у 1/4 фіналу ми їздили на виїзд. Так, таке рішення нас би не здивувало якщо б матчі відбувалися на нейтральному полі, а так наші суперники приймала нас вдома. Де логіка? Наші суперники грають вдома і платять 150 грн., а ми їдемо на виїзд і платимо більше ніж півтисячі гривень. І це все з кишені гравців… Жодної допомоги як від сільської влади так і від району, так і від жодної з трьох агрофірм, які орендують у нас поля – НЕМАЄ. Так на агрофірми ми можливо зможемо надіятись на друге коло, але як же сільська рада? Чому жодної допомоги? Адже кожного року із державного бюджету у бюджет нашої сільської влади приходять немалі гроші. Знову питання – «Де вони діваються?». Жодних змін в нашому селі ми протягом вже пару років не бачимо – ні дороги не залатані, ні газ до села не підведений. Але ж і це ще не все… В часи коли все ж таки мав вестись газ, задля фінансування були продані цегло і плити із колишньої ферми. Так, були куплені труби (на око метрів 100), які вже роки лежать на старому складі. Невже ці труби настільки дорогі? Малоймовірно… А грошей все таки нема. Ні на фінансування Народного дому, ні на фінансування сільського футболу…Все ж Народному дому пощастило – він перейшов на районне фінансування, а футбол і досі без фінансів. Як буде далі – невідомо. Але такими темпами не думаю, що футболу у селі бути, адже гравці теж не мільйонери…

      Друга проблема не така важлива, але все ж… Останнім часом бачимо неймовірну байдужість до сільського футболу наших односельчан. Ще у недалекому минулому по два боки стадіону яблуку не було де впасти, а зараз бачимо 20-30 людей. Невже футбол став нецікавим? Адже зараз наша команда стрімко йде на вершини футболу… Тобто коли наша команда програвала і на виїзді і вдома то цікаво було дивитись, а коли ми ще жодного матчу за два сезони не програли на рідному полі то стало нецікаво? Також через нестачу коштів, ще у минулому сезоні ми почали у кожному домашньому матчі збирати гроші з наших вболівальників, але і тут ми бачимо байдужість – хто дасть 2 гривні, хто дасть 5 гривень, а хто взагалі нічого не дасть, дуже рідко можна побачити, що хтось дає 10 чи 20 гривень, а про 50 гривень взагалі можна помовчати. Таке враження, що останні гроші від себе відривають. Футбол на домашньому полі один або два рази на місяць, тому думаю 20 гривень можна дати, адже на другий рік ми можемо вже не побачити футболу на рідному стадіоні. Але й із рідним стадіоном в нас виникають не малі проблеми, адже трава по коліно, а косити нікому. У селі є 4 трактористи у яких в інвентарі є косарки для трави і жодний з них чомусь не має бажання скосити поле для футболу, а футбол приходять дивитися всі... Так, кому здалось безкоштовно палити соляру і затуплювати ножі на косарці? Чому безкоштовно? В команди нема грошей на матчі, а якщо говорити ще й про оплату трактора, то гравці до кінця сезону залишаться банкрутами. Думаю, кожен з трактористів за сезон косіння відпрацюють у рази більшу суму ніж вони потратять на косіння стадіону, але вирішувати їм…   

      Що буде з нашим футболом далі невідомо… А поки цей футбол є – «Любіть футбол, живіть футболом і вболівайте за «Відродження»…