На даний час в селі Малі Мокряни побудовано дев’ять  капличок на честь Богородиці. Їх почали будувати після відкриття церкви Івана Богослова у 1989 році. Остання була встановлена на старому цвинтарі з ініціативи сільського голови – Коваль Люби Іванівни, восени 2012 року, в тому ж році була освячена трьома священиками: настоятелем Православної церкви Івана Богослова – отцем Коротницьким Григорієм, настоятелем Греко-Католицької церкви – отцем Антоном і запрошеним з Судової Вишні – отцем Тиндиком Іваном, настоятелем церкви Пресвятої Трійці.

Встановлення капличок у селі започаткувала Греко-Католицька громада села. Перша капличку була встановлена за селом («за Дудками» по сільському), при дорозі на новий цвинтар, біля дуже старої криниці. Ще одна капличка була збудована у полі – «за маскаликом» по сільському, стоїть біля польової дороги. Недалеко від подвір Мидлака Ігора і Підцерковної Юлії також стоїть капличка, яка була наймолодшою, доки не було збудовано каплички на цвинтарі. Ще одна капличка була збудована на роздоріжжі, недалеко від головного магазину. Решта капличок збудовані господарями на своїх землях: біля свого поля капличку має Войтик Теофілія; на старому подвір’ї капличку збудували Кравець Нестор із дружиною Ольгою; біля свого дому встановив капличку Григіль Михайло;  недалеко від свого подвір’я встановив капличку Москаль Василь.

За хатою Дмитра Феника був давній хрест. Встановлений ще за часів Австрії. Тоді він стояв при дорозі, то була воєнна дорога, по якій йшло військо з гарматами. Кожен вояк, який проходив дорогою знімав з голови шапку, хрестився і цілував хрест. То був дерев’яний хрест, а природа дерева – гнити, тому хрест упав і був упертий на дерево до 2000 року. Сусіди мали намір встановити на місці старого, новий хрест, але у 1998 році Дмитро Феник помер і Чорний Степан з Іваном Харовичем самі вже нічого не робили.

Зараз вже майже нічого не залишилось, тільки уламки на землі. Ще кілька хрестів стояли на полях та радянська влада їх знесла. Їх забрали до свого дому хто хотів. І так впродовж стількох років залишився тільки один хрест, який стоїть на подвір’ї Слоцького Антона (зараз Балабуха Володимира), залишився в хорошому стані і зараз милує око кожному прохожому.